Письменники- ювіляри 2018

    Письменники –  ювіляри  2018             

                          ВОЛОДИМИР СОСЮРА

Результат пошуку зображень за запитом "сосюра в біографія"


Володимир Миколайович Сосюра — український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота», козак Армії УНР. Володимир Сосюра 6 січня 1898р. народився на станції Дебальцеве У 1909–1911 роках працював на содовому заводі міста Верхнього в бондарському цеху, телефоністом, чорноробом. З 1911 до 1918 року навчався в двокласному міністерському училищі м. Верхнього, трикласному нижчому сільськогосподарському училищі на станції Яма Північно-Донецької залізницi, маркшейдерському бюро Донецького содового заводу. Брав участь в Українській революції, спершу в армії УНР, пізніше в Червоній армії. У 1917 році лисичанська газета «Голос рабочего» друкує вірш «Плач волн», згодом «Чи вже пора» У 1921 виходить його друга збірка «Поезії», (перша 1918 «Пісні крові не збереглась»). Поема «Червона зима». По закінченні громадянської війни вчився в Комуністичному університеті в Харкові (1922—23) і на робфаці при Харківському інституті народної освіти (1923—25). Належав до літературних організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП. Вперше одружився в 1922 році на Вірі Каперівні Берзіній. Від першого шлюбу в нього було двоє синів. Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Даниловою Марією Гаврилівною. В них народився син Володимир. У 1949 р. Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення державної таємниці і заслали до Казахстану. У 1936 році поета знову приймають до Спілки радянських письменників (у 1934 був виключений «за націоналістичі ухили») У 1948 Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою — Сталінською премією. В 1951 він знову зазнав обвинувачення у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть Україну». Помер 8 січня 1965 року.


Твори Сосюри
— романи Сосюри:
Третя Рота (1926-30; 1942; осінь 1959 — весна 1960) 
Червоногвардієць (1937-40; віршований роман) 
— вірші Сосюри: 
Білі акації будуть цвісти
Васильки 
Вода десь точить білий камінь 
Ганна Іванівна
Гей, рум’яні мої небокраї 
До брата 
Іще не скресла крига на Дніпрі
Зима
Коли світало 
Люблю весну, та хто її не любить 
Любіть Україну (1944) 
Літо
Марії
Солов’їні далі 
Степ 
Так ніхто не кохав 
Третя рота (Павлу Безпощадному) 
Учитель 
Я пам’ятаю 
Як я люблю тебе, мій краю вугляний
— поеми Сосюри: 
1917 рік (1921)
Віра (1923) 
Вітчизна (1949) 
Володька (лютий 1943) 
Вчителька (1928–1929) 
Галичанка (1931)
Залізниця (1923–1924; епопея з п’яти поем)
Мазепа (1929 — 1959, була в списку заборонених творів) Минуле (1930) 
Оксана (1922) 
Розгром Розстріляне безсмертя (1960) 
Студентка (1947) 
Червона зима



Шарль Перро       
Результат пошуку зображень за запитом "шарль перро"
  Народився 12 січня 1628 року в Парижі в сім’ї парламентського судді. Був молодшим з семи дітей. Сім’я Перро намагалася забезпечити дітей хорошою освітою, тому у віці восьми років Шарль був відправлений у коледж на північ Франції. Однак юнак так і не довчився, вирішивши зайнятися юридичною кар’єрою. Але і це йому швидко набридло. Незабаром він став клерком у свого брата-архітектора, Клода Перро, який прославився як автор східного фасаду Лувру. Незважаючи на те, що Перро став плідним літератором, його художні твори майже не збереглися, за винятком казок. Перші твори письменника з’явилися в 1653 році. Це була поема в комічному стилі «Стіни Трої, або Походження бурлеску». Слави вона поетові не принесла, але поклала початок його літературній кар’єрі. Ш. Перро користувався довірою державного діяча і фактичного правителя Франції після 1665 року — Жана Кольбера. Брав участь у створенні Академії наук, а також відновленні Академії живопису. Коли була заснована Академія словесності у 1663 році, Перро був призначений її секретарем. У 1672 році Перро одружився на 19-річній Марі Гішон, яка померла у 1678 році після народження дочки і трьох синів. Після смерті Кольбера (1683) він позбувся всього: місця секретаря та літературної пенсії. У 1697 році з’явилася збірка «Оповідання моєї матінки Гуски», до якого увійшли 7 перероблених народних казок і одна казка, складена самим Перро. Ця була казка «Ріке-чубчик», яка широко прославила письменника. Вважається, що саме Ш. Перро ввів жанр народної казки в «високу» літературу. За сюжетами його казок згодом були створені опери і балети. Помер великий казкар 16 травня 1703 року.
"Казки матінки Гуски","Фея","Попелюшка","Кіт у чоботях",
"Червонаша почка","Хлопчик-мізинчик","Синя борода","Сонна красуня","Ріке- чубчик","Ослина шкура".

 Познанська Марія


Народилася майбутня письменниця 1917 року в с. Петрашивка на Київщині. Як і багато інших селянських дітей, Марію з раннього віку привчали до роботи. Закінчивши школу, дівчинка спочатку працювала в польовій бригаді, а потім рахівником правління. Ще тоді вона навчилася любити і розуміти землю, шанувати працю хлібороба. З дитинства Марічка писала вірші, складала пісні. Добираючи мелодії, дівчинка наспівувала їх подружкам. А ще Марійка полюбила поезії Т. Шевченка. Часто прибігала вона до столітнього кучерявому дуба, який ріс в кінці городу, щоб поплакати над долею нещасної Катерини. Дівчина мріяла стати вчителькою. Навчаючись самостійно, вона вступила на дошкільний відділ Білоцерківського педагогічного технікуму. Тоді ж білоцерківська районна газета надрукувала перший вірш Марії Познанської. в 1945 році вона стала студенткою Київського педінституту (1945), а через рік вийшов у світ перший збірник поезій для дошкільнят «Мій квітник». За нею послідували збірки «Буду піонером» («Буду піонером», 1948), «Де сонце і квіти» («Де сонце і квіти», 1950), «Що я знаю про метро» («Що я знаю про метро», 1961), поеми «Наш колгосп „Перемога“» (1949), відзначена першою премією Всесоюзного конкурсу на кращу книгу для дітей, і «На рідній землі» («На рідній землі», 1950) і ін
Ще на початку її творчої біографії вірші Марії Познанської привернули увагу і отримали високу оцінку таких великих поетів, як Павло Тичина і Корній Чуковський. Вони допомогли молодій поетесі удосконалювати поетичне обдарування і створити нові твори. З тих пір Марія Аввакумовна Познанська написала кілька десятків книг. Кращі вірші і поеми переведені на багато мов народів. Познанська малює життя дітей в сім'ї та школі, трудові справи дорослих, подвиги радянських людей у боротьбі з фашизмом. Вона прагне прищепити дітям почуття колективізму, працьовитість, допитливість.
Визнаною дитячою письменницею Марія Познанська стала на початку 1950-х років, маючи у своєму творчому доробку майже десяток поетичних збірок для малих читачів. Особливо любили дітям такі книжки: «Про диво-ліс, що на полі виріс», «Любій малечі про цікаві речі», «Чим пахне коровай», «Про золоті руки», «Що я знаю про метро», «Асканія-нова», «Про білому халаті і наших малюків» тощо. Талант педагога і талант поета - ось те щасливе поєднання, яке, очевидно, зумовило популярність віршів Марії Познанської серед дітвори. Марія Авакумовна удостоєна премії імені Лесі Українки.


Леся Українка 
Результат пошуку зображень за запитом "портрет Л. Українки"
 Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському.
Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати.
6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби.
Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом.
У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови.
Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка».
Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів».
Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України.
Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із Сергія Мержинського.
Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці.
На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва.
7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві.
Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ.
Померла 19 липня 1913 року в Сурамі у віці 42 років.


Леся Українка — Поезія. Драматичні твори

У книзі вміщено кращі поетичні та драматичні твори: "Давня казка", "Лісова пісня", "Одержима", "Оргія", "Бояриня", які рекомендовані Програмою середньої загальноосвітньої школи з української літератури для текстуального і оглядового вивчення. Розрахована на широкий загал читачів.



Леся Українка — Оргія

До збірки увійшли драматичні поеми "Блактина троянда", "Кассандра", "У пущі", "На полі крові", "Лісова пісня", "Бояриня".

Леся Українка — Вірші. Драматичні поеми

                                                
До видання увійшли вибрані вірші, поеми та драматичні твори Лесі Українки (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач, 1871–1913) — геніальної поетеси і драматурга, чиї твори стали класикою української літератури. За словами М.Стельмаха, «колискою самобутньої поезії й драматургії Лесі Українки були зелені низинні ліси Волині, розвоєм поезії і драматургії Лесі Українки стала вся наша планета сподівань, бо до верхів’я людського духу сягнуло нетлінне слово творця!».
Павло Григорович Тичина
Лютий



 Павло Григорович Тичина народився 23 січня 1891 року в селі Піски Koзеленького повіту на Чернігівщині в сім’ї церковнослужителя. Освіту здобув у початковій духовній школі та в духовній семінарії в Чернігові.
Під час навчання в Чернігові виявилось неабияке музичне обдарування майбутнього поета — годі він брав участь спочатку в семінарському, а згодом у міському хорі. Музикальність — важлива риса особистості Тичини — набула яскравого вияву в його поетичній творчості.
 Дебютна поетична збірка Тичини «Сонячні кларнети» (1918) стала най-більш яскравою подією в українській літературі того часу. Вона поставила автора в ряд найкращих поетів європейського рівня.
Далі був складний шлях через тривоги й сумніви, навіяні кривавими подіями іромадянської війни. Суперечливі настрої тих часів віддзеркали-лись у збірках поета «Замість сонетів і октав» (1920), “Плуг” (1920), «Вітер з України» (1924).
Коли ж розпочалися репресії проти української інтелігенції, страх просто паралізував поета. 1934 року вийшла етапна для нього поетична збірка «Партія веде». Вона показала, що Тичина повністю прийняв панівну ідеологію, розчинившись як творча особистість у потоці пропагандистськихштампів.
Відтоді поета офіційно проголосили класиком української радянської літератури. Він видав ше чимало книжок, які, щоправда, не відзначаються особливоюхудожньоювартістю.
Помер Павло Тичина 16 вересня 1967 року в Києві.
 













Тичина, П. Вірші [Текст] / П. Тичина // Українське слово : хрестоматія укр. л-ри та літ. критики ХХ століття : у 4 кн. : навч. посіб. К. 1. : Культурно-історична епоха модернізму : ранній модернізм від «Зів'ялого листя» (1896) І. Франка до «В космічному оркестрі» (1921) П. Тичини / упоряд., ред. та довідки В. Яременка. — К. : Аконіт, 2003. — 799 с.

Видання «Українського слова» як побудовою, так і змістом засвідчує цілком нові методологічні засади. Літературна історія України висвітлюється в ньому за культурно-історичними епохами, а в їхніх межах виявляються культурно-естетичні стилі, течії, панівні, визначальні і відмираючі та новонароджувані культурно-стильові напрямки, які в наступному епосі будуть домінантними і визначатимуть зміст та форму цієї епохи.

У виданні містяться вірші одного з найвидатніших символістів ХХ ст. — П. Тичини: «Гаї шумлять...», «Арфами, Арфами...», «Десь надходила весна...» та ін.










Тичина, П. Вітер з України [Текст] : поезії / П. Г. Тичина ; упоряд. Д. А. Головко ; передм. А. Г. Погрібного. — К. : Український письменник, 1993. — 270 с. — (Шкільна бібліотека).

У виданні представлено збірки «Сонячні кларнети», «Плуг», «Замість сонетів і октав». У розділі «За всіх скажу, за всіх переболію» містяться кращі поетичні твори, а також вірші, що не друкувалися за життя поета.









Тичина, П. Десь на дні мого серця [Текст] : поезії / П. Г. Тичина ; упоряд. Д. А. Головко. — К. : Радянський письменник, 1991. — 221 с.

До збірки увійшла рання лірика поета. Уперше, в первісному вигляді подаються поетичні твори, які народилися на «дні його щирого серця».

Повністю друкуються збірки «Сонячні кларнети», «Плуг», «Замість сонетів та октав». До розділу «За всіх скажу» включено кращі твори подальших збірок поета, виданих у 20-ті роки.









Тичина, П. Г. Добридень тобі, Україно моя [Текст] : вірші : для ст. дошк. та мол. шк. віку / П. Г. Тичина ; худож. Н. Денисова. — К. : Веселка, 1989. — 32 с. : ілюстр.

Збірник містить ліричні вірші, які вражають читача живописністю образів та музичним звучанням. Поет ніби вимальовує кожне слово, оспівуючи глибокі почуття.










  січень

                            Ганна Чубач



 Народилася Ганна Танасівна Чубач у переддень Різдва, 6 січня 1941 року, в селі Плоске Муровано-Куриловецького району на Вінничині в сім'ї хліборобів.
Закінчила вечірню школу робітничої молоді, факультет журналістики Українського поліграфічного інституту та Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. М. Горького в Москві. 
Працювала в редакціях газети "Літературна Україна" та журналу "Дніпро". Авторка 30 поетичних збірок ("Журавка" (1970), "Жниця" (1974), "Ожинові береги" (1977), "Заповіти землі" (1978), "Срібна шибка" (1980), "Святкую день" (1982), "Житня зоря" (1983), "Листя в криниці" (1984), "Літо без осені" (1986) та інших) й понад 200 естрадних пісень. За назвою першої ліричної збірки друзі одразу ж стали називати її ясноокою Журавкою. 
За ці роки в поетеси вийшло понад 70 книжок. Кілька з них адресовані дітям: "Вивчаймо самі", "Сонячна абетка", "Алфавітні усмішки", "Жук малий і волохатий", "Черепаха Аха", "Прикмети — не секрети" та інші.  
 Нині Ганна Танасівна Чубач – заслужений діяч мистецтв України, лауреат республіканської премії імені Павла Усенка, Марусі Чурай, Міжнародної премії «Дружба», поетеса Божою милістю, і дитяча Берегиня. У 1997 р. у поїздці до Вашинґтона на Всесвітню конференцію «Література ХХІ століття» Чубач обрали радником від слов’янських народів.  
 Проживає у м. Києві, веде авторську радіопередачу «Дзвінка ріка» (Канал «Культура»). 

Твори Ганни Чубач









Чубач Г. П. Радість висоти : поезіі / Г. П. Чубач. - К. : Пульсари, 2012. - 208 с.
"Радість висоти" —  книга творів відомої поетеси Ганни Чубач. Мелодійні за звучанням, глибокі за змістом, вони возвеличують злети людського духу серед буденності прагматичного життя.
Талановито і тривожно змальовує поетеса наш час і кожним рядком засвідчує свою громадянську причетність до суспільного життя України.







Чубач Г. П. Батьківщина Україна : патріотичні вірші для дітей / Г. П. Чубач. - Донецьк : Сталкер, 2004. - 48 с. : іл.
Збірка патріотичних віршів розкриє перед дитиною знання про родину, державну символіку, столицю, різні регіони України. Книга розвиває в маленького читача любов і повагу до рідного краю. Кожна поезія супроводжена малюнками художниці Юлії Правдохіної. Дитячою молитвою до янгола—охоронця наповняться серця усіх людей, колисковою піснею із побажанням мудрості усім діткам на землі завершується збірка поезій.

 





Чубач Г. П. Небесна долина : вибр. поезії / Г. П. Чубач. - К. : Український письменник, 1993. - 367 с.
Книгу вибраних і нових поезій відомої української поетеси Ганни Чубач «Небесна долина» з радістю вітатимуть читачі і критики, що стежать за творчістю авторки. Навіть пекуча печаль поетеси світиться добротою івсепрощенською любов'ю до Людини.
 Чубач Г. П. Веселі Хтосики : вірші / Г. П. Чубач. - Х. : Школа, 2007. - 81 с. : тв. - (Золота колекція української поезії для дітей).
До книжки увійшли абетки, лічилки, скоромовки, загадки-відгадки, смішні побрехеньки, вірші, зігріті любов'ю поетеси до дітей, адже вона писала, що в ній багато є любові, більше, ніж її самої. Молитвою до янгола-хранителя, до Божої Матері, до Бога єдиного починається книга.
Хто вони, веселі Хтосики? Відповідь на це запитання маленькі читачі знайдуть у смішних віршиках, побрехеньках, казочках, абетках, лічилках-навчилках, ловких скоромовках, загадках-відгадках, у цілій торбі сміху, яку так любить малеча.



Немає коментарів:

Дописати коментар